Історія закладу

Маріупольський центр професійно-технічної освіти було засновано у 1901 році, як нижче механіко-технічне училище.

Необхідність його заснування була викликана тим, що тихий купецький Маріуполь перетворювався у великий промисловий центр - тут були побудовані два металургійних гіганти - «НІКОПОЛЬ» і «РОСІЙСЬКИЙ ПРОВІДАНС». Заводи потребували кваліфікованої робочої сили. Тому 11 вересня 1899 року Маріупольська міська дума на екстреному засіданні прийняла рішення про «виділення безкоштовної ділянки землі під забудову будівлі для нижчого механіко - технічного училища»

Державна Рада Російської імперії постановила відкрити Маріупольське нижче механіко - технічне училище з 1 липня 1900 року, але бюджету не вистачило. Тоді Товариш Міністра освіти доповів про це самому Государю імператору. Микола II дозволив відстрочку відкриття училища до 1901 року.

Училище мало три основних класи, учнів - 76, термін навчання - 3 роки.

Для теоретичних занять були підготовлені учбові класи, для виробничого навчання - добре для того часу обладнані майстерні.

Училище готувало техніків з холодної обробки металів та креслярів.

У 1902 році при ньому було відкрито ремісничу школу, куди приймалися підлітки 12-14 років після закінчення чотирьох класів народної школи. Випускникам присвоювали звання підмайстрів.

В 1915 році механіко-технічне училище було реорганізовано у середнє механічно-технічне училище з терміном навчання чотири роки.

Революція 1917 року привела до зламу старої дореволюційної системи професійно-технічної освіти та пошуків шляхів і форм утворення принципово нової системи. Технічне училище та реміснича школа при ньому були реорганізовані у профтехшколу.

У 1930 - 1940 рр. відзначається величезний розмах професійної технічної освіти. Бурхливий зріст мережі навчальних закладів був викликаний гострою потребою у грамотних робітниках для побудованих заводів.

У Маріуполі в 1933 році при заводі - новобудові «АЗОВСТАЛЬ» було створено школу ФЗУ, а в будинку нашого училища розташувався технікум.

2 жовтня 1940 року Президія Верховної Ради СРСР видала наказ « Про державні трудові резерви СРСР». Держава брала вихованців ремісничих училищ і шкіл на повне матеріальне забезпечення. Після видання Наказу школа ФЗН при заводі «АЗОВСТАЛЬ» була реорганізована у ремісниче училище № 6 і переїхала у будинок, де знаходиться і донині.

Війна та окупація м. Маріуполя 8 жовтня 1941 року німецько-фашистськими загарбниками не дозволили РУ № 6 зробити перший випуск робочих. Частину учнів було евакуйована у м. Мідногірськ Оренбурзької області, де вони на базі евакуйованого Тульського збройового заводу разом з учнями інших училищ виробляли продукцію для фронту.

Після звільнення м. Маріуполя від загарбників 10 вересня 1943 року РУ №6 об'явило про набір хлопців та дівчат у кількості 800 чоловік.

У 1946 році було засновано Міністерство трудових резервів, до якого були передані всі училища, школи ФЗУ. Було встановлено постійний перелік професій.

У 1958 році було уведено обов'язкову восьмирічну освіту - це поклало початок першому етапу докорінної перебудови системи трудових резервів республіки. Всі професійні навчальні заклади перебудовувалися у єдиний тип навчального закладу - денні і вечірні міські професійно - технічні училища із терміном навчання від одного року до трьох років.

У 1961 році РУ № 6 м. Маріуполя було перетворено в міське ПТУ № 3 (пр. № 124 від 15.06.1961 р «О реорганизации учебних заведений в городские профессионально-технические училища», пр.Сталинський, Управління профтехосвіти). Базове підприємство «АЗОВСТАЛЬ» передало верстати, машини та інше обладнання для училища. Було розроблено нові навчальні плани та програми.

У 1968 році п'ять міських профтехучилищ України, які існували на базі підприємств чорної металургії, було перетворено у трьохрічні ПТНЗ по підготовці кваліфікованих робочих з середньою освітою. Серед цих п'яти в Україні і першим у Донецькій області було міське ПТУ № 3.

На виділені державою кошти і завдяки допомозі базового підприємства «АЗОВСТАЛЬ» було створено чудові кабінети, лабораторії профтехциклу. Перебудовано кабінети з підготовки машиністів крану металургійного виробництва, кабінет металургів , заново створено кабінет холодної обробки металу, механічну лабораторію, кабінет помічників машиніста тепловоза. Перебудовано і введено в дію електромонтажну майстерню. Було відбудовано спортивний майданчик.

У 1963 році збудовано їдальню.

Ми першими в області ввели проведення відеоуроків з історії, обладнали та ввели в дію кабінети інформатики і обчислювальної техніки.

До 100 - річного ювілею училища у 2001 році було створено музей історії училища, фойє прикрасилося стендами « Шляхи наших випускників».

У 2005 -2006 навчальному році введено в дію два комп'ютерних класа.

Центр має:

- навчальний корпус № 1 площею, в якому розташовано 10 навчальних кабінетів, їдальня, актовий зал, музей площею, методичний кабінет площею, спортивний зал, тренажерний зал площею ;

- навчальний корпус № 2 , в якому розташовано 12 навчальних кабінетів, бібліотека, медичний пункт, службові приміщення;

- навчально-виробничі майстерні: токарна майстерня, слюсарна, електромонтажна, електрогазозварювальна, майстерня малярів, штукатурів.

В центрі працює методичний кабінет, де зібрані новинки методичної літератури, кращі методичні розробки викладачів, майстрів виробничого навчання. Кожного року тут проходить огляд - конкурс на кращу метод комісію ліцею.

Після проголошення незалежності України і переходу до ринкових відносин, держава переходить до акредитації навчальних закладів. Так,у 1999 році, другими у місті ми пройшли акредитацію навчального закладу на право освітньої діяльності, пов'язаної з одержанням профосвіти з восьми спеціальностей на базі неповної середньої школи та з трьох спеціальностей на базі повної середньої школи.

З метою приведення найменування навчальних закладів у відповідність до вимог Закону України у 2006 році ПТУ № З м. Маріуполя  перейменовано у Маріупольський професійний металургійний ліцей.

У 2011 році центру виповнилось 110 років, а також перейменовано у Маріупольський центр професійно-технічної освіти.